воскресенье, 27 марта 2011
ОМГ, я это сделала. задали нам домашку, написать сказку на психологическую тему, вернее с указанной терменологией. дали шапку на 2 строчки. 3 часа стараний и раздолбайства и готово!
Читать и пугаться
Жив був цар, в нього було три сина. Старший вчений, середній бізнесмен, молодший хотів пізнати себе. Цар наказав няньці покласти йому в рюкзак допитливість і терпіння, спостережливість, чесність, уміння слухати, безстрашність і банку кільки в томатному сокові. Зі сльозами на очах простився з сином і відправив його куди очі дивляться. Довго йшов Іван дорогою від палацу, аж до найближчого ларька з жуйками. Почав жувати кілька, наклейку з Бетменом приклеїв до стовпа і пішов далі. Пройшов кільканадцять метрів, вдавися жуйкою і завалився непритомний в кущі..
І наснився царевичу дивний сон: стоїть він посеред поля, довкола росте гречка, а за річкою видніється село . Наближався вечіп, стояти на полі не було сенсу, та й біологічна потреба поїсти прокинулися. Добрався Іван до села і почав знайомитися з місцевим населенням. Зайшов в невеличкий будиночок, де побачив чоловіка. Він підвівся і закричав: «Буратіно, синку, ми тебе так довго чекали, де ти блукав?». Приголомшений Іван подивився дзеркало і зойкнув: «Нічого собі рефлексія, я тепер Буратіно!». Ще трохи покрутився перед дзеркалом, спустошив банку кільки і вирішив вжитися як найкраще в новий образ і побіг до старих друзів, потріпати язиком і задовольнити соціальні потреби. Дійшовши до лялькового театру,зустрівся з Дурімаром, той запропонував посадити на спину кілька цілющих п’явок, щоб висмоктали всю злість та агресію. Інстинкт самозбереження взяв верх і Іван забіг в хол і міцно закрив за собою двері. На підлозі сидів Артемон, підпер голову лапою і піддавався самоаналізу, чому в нього досі немає сімї, симпатичної дружини-болонки та маленьких діточок. Говорити з ним не мало сенсу, пудель заглибився в себе і лише час від часу рефлековно бив хвостом об підлогу. Іван пішов далі, на сцені сиділа Мальвіна та чекала, поки П’єро зробить чай. Мальвіна привіталася з Іваном і почала скаржитись:
- Буратіно, якби ти тільки знав, як я хочу на море. От би взяти путівку кудись в Турцію і не сидіти тут більше. Ти тільки подивись на мене, обличчя в зморшках, волосся не блакитне, а сіре як пакля, настрій препаскудний, хіба я жінка?..
-У, Мальвіно, в тебе серйозні проблеми з самооцінкою, тут треба проводити тривалу роботу, може тобі варто змінити роботу? А то в цьому театрі ти себе не реалізувала, актриса з тебе чесно кажучи ніяка. Ти така яскрава комунікабельна особистість, може підеш в «Гербалайф», там і грошей назбираєш на Турцію, і зморшки порозгладжуєш. Де той П’єро, хай ще булочки принесе!
– Знаєш, щось мені страшно йти в велику компанію, і взагалі, соціофобія в мене, вже була в «Ейвоні», там до дівчат підхід ледь знайдеш, у кожної свій характер, вподобання, одні стреси, а не робота. П’єроооооо!!!
Виходить П’єро, в одній руці таця з кружками і пачкою чаю, в іншій пакет ватрушок:
-Шо за шум, а дракі нет? Буратіно, привіт кореш, давно не бачились. Як поживаєш?
-Та таке, почуваюся як не в своїй тарілці, все ніяк не знайду собі роботу за здібностями та освітою, мало де зараз приймають на посаду слюсарів-кондитерів. Думаю, може мені в науку піти, філософом буду, чи психологом, час покаже.
-Да, важко тобі буде, ти тільки руки не опускай. Сьорбай чайок і чухай до черепахи Тортіли, вона в нас жінка мудра, доктор філософії як не крути.
-Ок, тоді я побіг, па-па, Карабасу привіт.
Пішов Іван до ставка шукати черепаху, на греблі перехопив його Базиліо, почалась розмова:
-Куди, Буратіно, йдеш, що забув в Тортіли?
-Йду розуму набиратися, вивчу психологію і буду людям допомагати.
-Мвах-ха-ха, здалося воно тобі, всяких психів розважати. Пішли краще до нас, бухгалтером будеш.
-Не-не, ви мене вже раз розвели на гроші, більше не поведусь. А може ви хочете поговорити про це, з чим у Вас асоціюється слово гроші?
-Ай, ну тебе. Йди звідси, гіпнотизер бісів.
-До скорої зустрічі! Іван махнув капелюхом і весело побіг далі.
Дійшов до ставка, сунув два п’яльця в рот і як свисне. Всі жителі ставка порозлазилися хто куди міг, лише глухо вати черепаха висунулась з панцира і підплила ближче до берега.
- О, Буратіно, доброго вечора, проходь, сідай на колоду, розказуй що і як, пригощайся супом з ряски, свіжий, гарячий.
- Здрасті, тьотю, я тут по справі. Ходив я довго по світу, шукав своє призначення, та ніяк не міг знайти своє місце. Мудрі люди порадили звернутися до Вас, хочу бути психологом.
- Ти на вірному шляху, бо немає кращої та вищої науки, ніж наука про душу людини. Але тут без посидючості та наполегливості не досягнеш мети. Давай завтра ранком ти прийдеш до мене і почнемо вивчення.. а зараз, мені час спати, на добраніч..
Тортіла позіхнула кілька разів і пірнула в ставок. Іван махнув рукою, посміхнувся і поплентався додому. Там його чекав Папа Карло, він як раз закінчив вирізати ніжку стільчика. Іван розказав як все було і що тепер він буде навчатися, отримав похвалу і завалився спати..
… прокинувся від того, що змерзли ноги, відкрив Іван очі і побачив довкола кущі. Піднявся і завернув додому. Розповів батьку, як уві сні побачив своє покликання і що більше не буде нікуди ходити. Цар підтримав рішення сина та почав шукати найкращих вчителів для свого чада.
Прийшла одного для по оголошенню пані в зеленому костюмі, ласкаво посміхнулася, а в Івана аж мурашки по шкірі пішли, десь він її вже бачив, не простий сон був..
еще должна быть редакция.. эх..
@темы:
креатив
-
-
27.03.2011 в 23:39місцями досить ржачно
-
-
27.03.2011 в 23:52-
-
28.03.2011 в 00:29допоможіть виправити помилки пліз, редактор на мене фиркнув і звалив на кухню..
-
-
28.03.2011 в 00:35-
-
28.03.2011 в 00:36-
-
28.03.2011 в 01:05